Інвазійні хвороби бджіл

Реферат

Лікують бджіл за допомогою фенотіазину, вароатину, фольбексу, фольбексу ВА, мурашиної і щавелевої кислоти, тимолу, біпіну, санвару, варобрауліну, препарату КАС-81 і тепловим способом.

Перед обробкою сімей хімічними препаратами у вулики ставлять кліщовловлювачі, а на його дно кладуть листки паперу, змащені тонким шаром вазеліну або олією; у вуликах замащують щілини; поверх гнізда кладуть полотнину, поліетиленову плівку і подушку.

Напередодні обробки кожну партію препарату випробовують на 3—5 сім'ях, різних за силою. При відсутності в сім'ях великої кількості загиблих бджіл, маток, зльоту бджіл і викидання розплоду препарат можна використовувати.

Порошок фенотіазин в дозі 1,5 г на одну бджолину сім'ю використовують для одноразового обкурювання ввечері або вранці, коли всі бджоли перебувають у вулику, при температурі не нижче 15 °С за допомогою димаря з подовженим носиком. Бджіл обробляють три дні підряд. За місяць проводять чотири курси через кожні 7—8 днів. Дим вводять зверху у вулички і льоток. Для обробки однієї сім'ї на 12 рамок використовують таблетку фенотіазину (0,7 г), яку поміщають на металеву пластинку довжиною 15—20 см, шириною 2—2,5 см з отвором 1,0 см, підпалюють і вводять в льоток. Обробку проводять тричі через 7—8 днів. Безрозплідні сім'ї, відводки, пакети обкурюють три рази з інтервалом 24 год.

Після кожної обробки льоток закривають на 15—20 хв, а потім відкривають на 1 см.

Вароатин вводять у розширені до 3 см вулички з відстані 10—15 см, під кутом 45° протягом 1—1,5 с у кожну і через льоток протягом 3—5 с. Потім льоток залишають відкритим на 1 см до ранку. Обробку проводять при температурі не нижче 15 °С весною двічі через 24 год, а восени 4 рази з тим же інтервалом, видаляючи із сімей запечатаний розплід.

Фольбекс ВА і фольбекс застосовують, як і при захворюванні на акарапідоз. Фольбексом обробляють весною і восени безрозплідні сім'ї двічі з інтервалом 24 год, витрачаючи одну пластинку на 6 вуличок бджіл. При лікуванні бджолиних сімей фольбексом ВА проводять по 4 обробки з інтервалом 4 дні весною і восени, а безрозплідних відводків — дві обробки через 24 год. Доза препарату на кожну обробку — одна пластинка на 7 стільників, зайнятих бджолами.

Тимол використовують для лікування при температурі зовнішнього повітря не нижче +7—8 °С і не вище +27 °С у період активного льоту бджіл. По верхніх планках рамок розпилюють дворазово 0,25 г препарату на вуличку бджіл з інтервалом 7 діб, а при сильному ураженні — триразово через 4 доби. Протягом сезону проводять три курси лікування: весною, літом, зразу після відкачування меду, і восени, коли відсутній розплід, а зимовий клуб ще не сформувався.

По 10—15 г препарату на вулик розфасовують в мішечки (пакети) з марлі, капронової тканини розміром 5x5 або 10x10 см і поміщають зверху та збоку або на верхні планки рамок біля задньої стінки вулика. Через 3—4 тижні тимол підсипають у мішечки, оскільки він випаровується, і тримають у вулику весь активний період, виймають тільки при температурі вище +27 °С.

Улітку можна використовувати для лікування чебрець з розрахунку 100 г на одну сім'ю. Свіжі стебла, листки і квітки чебрецю пропускають через м'ясорубку, поміщають на два шари марлі і закривають зверху поліетиленовою плівкою. Утворений пакет марлею вниз кладуть над гніздом і накривають стелинками або полотнинкою. В міру підсихання (через 3—5 днів) подрібнену масу змінюють. Тривалість і умови обробки аналогічні таким при застосуванні тимолу в мішечках.

Мурашиною кислотою хворі сім'ї лікують при температурі повітря від +14 °С до +25 °С весною після обльоту двічі з інтервалом 12 днів, а в літньо-осінній період після останнього відкачування меду одноразово. При цьому користуються різними способами обробки. Перший спосіб зводиться до того, що в плоскі поліетиленові флакони наливають 30—50 мл мурашиної кислоти, вставляють в них марлеві гноти так, щоб вони міцно тримались в шийці флакону і на 5 см виступали над ним. Потім флакони підвішують до верхньої планки рамки без стільника і розміщують між двома крайніми рамками гнізда. При другому способі картонні пластинки розміром 15x25 см, товщиною 3—5 мм просочують кислотою (30—50 мл) і кладуть в поліетиленові пакети, що мають 1—2 отвори діаметром 1—1,5 см, розміщують отворами донизу на дві дерев'яні планки, розташовані поперек рамок, над гніздом. Мурашину кислоту можна наливати в поліетиленові кришки, які використовують в домашньому господарстві. Їх ставлять на рамки і накривають картоном або фанерою. Місткості з кислотою тримають в бджолиних сім'ях 3—5 днів.

Щавелева кислота застосовується у вигляді 2 %-ного водного розчину кімнатної температури, виготовленого перед обробкою бджіл.

Лікування бджолиних сімей складається з двох курсів по дві обробки кожний з інтервалом 12 днів. Перший курс лікування проводять весною після обльоту бджіл і санітарного очищення вуликів, а другий — після головного медозбору і заключного відкачування меду. Сім'ї лікують при температурі не нижче +16 °С. При обробці із вулика виймають всі рамки, зайняті бджолами, і обприскують їх з допомогою розпилювача «Росинка» з віддалі 30—35 см під кутом 45—60° до поверхні рамки. Можна розширити вулички до 5 см і обробити бджіл, не виймаючи рамок з вулика. Щоб розчин кислоти не потрапляв у стільники, особливо восени, бджіл бажано струсити з них на дно вулика, а коли вони розповзуться по дну і стінках вулика, обприскати їх. На обробку однієї рамки, зайнятої бджолами, використовують 10—12 мл розчину.

Санвар використовують для лікування при температурі +7°С — +25 °С у весняно-літній період і восени після закінчення вирощування розплоду. Лист паперу змащують препаратом, кладуть у кліщовловлювач і тримають у вулику протягом 10—12 днів. Доза препарату 12 мл на 12-рамковий вулик. Проводять дві обробки з інтервалом 10—12 днів.

Препарат КАС-81 — рідина коричневого кольору, має специфічний запах, гіркий на смак. Це відвар із бруньок сосни з молодими пагонами і полину гіркого. Виготовляють його із завчасно заготовлених, висушених і подрібнених 50 г бруньок сосни, 50 г полину гіркого, зібраного під час вегетації і 900 г полину зібраного в період цвітіння. Суміш заливають 10 л води і кип'ятять на слабкому вогні в емальованому посуді протягом 2—3 год. Потім відвар залишають на 8 год в теплому місці, після чого фільтрують через 2—3 шари марлі. Виготовлений відвар добавляють із розрахунку 30—35 мл на 1 л цукрового сиропу й згодовують сім'ям після відкачування меду на зиму залежно від їх сили 5—10 л лікувального корму в 3—4 прийоми.

Варобраулін — порошок кремового кольору з пряним запахом. Одержують його з рослинної сировини. Бджолині сім'ї обробляють препаратом при температурі повітря не нижче +15 °С весною і в кінці літа. Для цього виймають рамки з бджолами, обсипають їх з відстані 25—30 см від стільника, витрачаючи 3—4 г препарату на кожну рамку. Залежно від ступеня ураження бджіл проводять 3—5 обробок через 5—7 днів.

Біпін використовують для лікування сімей при температурі не нижче 0 °С. Для виготовлення робочого розчину беруть 0,5 мл препарату і додають до 1 л води. Розчин вводять шприцем у кожну вуличку з бджолами в дозі 10 мл. Обробки проводять двічі з інтервалом 1—7 днів. Краще це робити при відсутності розплоду в сім'ях.

Після лікувальних обробок листи паперу з кліщовловлювачів наступного дня разом з опалими кліщами виймають і спалюють.

Щоб уникнути потрапляння хімічних препаратів в продукти бджільництва, лікувальні обробки закінчують за місяць, а при використанні фольбекса ВА — за 45 днів до головного медозбору.

При проведенні обробок з метою особистої безпеки користуються халатами, фартухами, рукавицями, респіраторами ПРВ-5, респіраторами з протигазовими патронами УЭВ-1 або Ф-46-К, або респіраторами з герметичними окулярами ПО-1. Після закінчення роботи руки й лице миють теплою водою з милом.

Теплову обробку бджолиних сімей проводять у ранньовескяний й осінній періоди при відсутності в них розплоду та температурі зовнішнього повітря 0 °С — +8 °С. Безстільникові пакети і рої обробляють у будь-який час.

Бджіл струшують із стільників у касети через спеціальні лійки, потім касети переносять в камеру, де обробляють бджіл при температурі 45 °С — 47 °С протягом 15—30 хв.

На небезпечних щодо вароатозу пасіках порожні вулики, утеплювальні подушки, інвентар і стільники від хворих сімей перед користуванням витримують у недоступних для бджіл місцях 35 днів або піддають дезакаризації сірчистим газом, який одержують спалюванням 200 г сірки на 1 м³ при експозиції 24 год, бромистим метилом чи ОКЕБМ по 200 г/м³ під плівкою з експозицією 10 год. Територію пасіки, передльоткові майданчики щотижня очищають від трави, сміття, трупів бджіл, які спалюють.

Обмеження знімають з пасіки після негативних наслідків дослідження бджіл і розплоду в осінню ревізію минулого року і весняну — наступного.

Браульоз спричинюють паразитуючі на тілі маток, бджіл і трутнів дорослі браули та їх личинки й лялечки. Браула надто рухлива коричнево-червонуватого кольору комаха розміром 1,3x1 мм. Паразитів найчастіше знаходять на поверхні грудей усіх дорослих особин бджолиної сім'ї.

Браули відкладають яйця переважно на кришечках запечатаного меду. Личинки, які виходять з яєць, роблять ходи попід медовими кришечками і живляться медом та пергою. Тривалість розвитку паразита — 21 день з моменту відкладання яйця.

Дорослі браули споживають корм, який виділяють матки, бджоли і трутні при подразненні їх ротових органів паразитами. Вони постійно турбують сім'ї, знесилюють маток і бджіл. У сім'ях їх найбільше знаходять восени. Так, на одній бджолі може бути 1—5, а на матці 30—40 браул, а іноді й більше сотні.

При значному ураженні матки зменшують відкладання яєць, а сім'ї стають слабкими й малопродуктивними.

Заходи боротьби. Систематично (через 10 днів) знищують яйця, личинки і лялечки зрізуванням воскових кришечок медових стільників з весни до головного медозбору і наступним перетоплюванням їх на віск. Вибраковують старі стільники, які тепліші і сприятливіші для розвитку паразита.

Дорослих браул знищують обкурюванням димом фенотіазину. Для обробки двох сімей беруть 3 г препарату, загортають у папір і кладуть у димар на розжарене вугілля. Протягом 30 с вводять по 30—40 струменів сіро-білого диму фенотіазину в льотки обох сімей, а потім повторно по 20 струменів. Сім'ї обробляють три дні підряд. Через кожні десять днів курс лікування повторюють до повного видужування бджіл. Лікують сім'ї і варобрауліном (так, як і при вароатозі).

Сенотаїніоз — інвазійна хвороба, спричинювана личинками мухи сенотаїнії трикуспіс, які паразитують в грудній порожнині тіла бджіл і маток. Хвороба в окремі роки завдає пасікам значної шкоди. Мухи попелясто-сірого кольору, з білими смужками на голові, довжиною 6—8 мм. Вони, як правило, сідають на дах вулика, звідти нападають на бджіл у польоті й відкладають на них живу личинку, яка прогризає хітиновий покрив і залазить в грудну порожнину. Одна самка може відкласти до 800 личинок, які живляться гемолімфою, руйнують м'язи і внутрішні органи бджоли. Потім зріла личинка залишає труп бджоли, залазить у землю, де перетворюється в лялечку, а згодом — у дорослу муху.

Ознаки хвороби. Хворі бджоли втрачають здатність літати і повзають на дні та біля вулика, на пасічному точку. На дахах вуликів виявляють дорослих мух, які періодично злітають і наздоганяють бджіл для відкладання на них личинок.

Заходи боротьби. Для знищення дорослих мух сенотаїній на даху вуликів кладуть листи світлої жерсті або скла розміром 50x50 см, пофарбовані з нижньої сторони білою масляною фарбою. На поверхню кожного листа рівномірним шаром наносять 5—6 г 0,05 %-ної вазелінової емульсії ціодрину. Щоб принадити мух, у центр листа ставлять скляний флакон місткістю 30—50 мл з атрактантом, котрий готується так: 50 г сухого цвіту ромашки запарюють 1 л кип'ячої води; після охолодження до настою додають 50 г цукру і 2—3 г дріжджів; через 12 год суміш використовують. Флакон закупорюють. Через 15 діб повторно наносять емульсію на листи. Також мух можна виловлювати за допомогою білих тарілок з водою, розставлених на даху вуликів. Трупи бджіл на пасіці регулярно збирають і спалюють.