Бджолиний віск

Реферат

Сонячна воскотопка повинна бути на кожній пасіці. На ній переробляють в міру потреби сировину майже протягом всього пасічницького сезону. Особливо цей спосіб поширений на пасіках з достатньою забезпеченістю бджолиних сімей стільниками та налагодженим використанням будівельних рамок. При цьому немає потреби весь виділений бджолами віск використовувати на будування нових стільників. Частину його відразу направляють для реалізації як товарну продукцію. Відокремлення воску на сонячних воскотопках потребує невеликих затрат праці.

Останнім часом на пасіках почали користуватись паровими воскотопками. Чимало пасічників самостійно виготовляють воскотопки, які теж діють за принципом розтоплювання сировини парою. Однак темний сушник, восковистість якого нижча 70 %, віддає невелику частку воску, вихід його з розрахунку на одну рамку 435x300 мм менше, ніж 100 г.

Підготовка сировини II і III сортів спрямована на підвищення виходу воску і поліпшення його якості. Старі стільники для переробки способом розварювання і пресування треба подрібнити і вимочити в м'якій воді протягом 1—2 діб. Воду (дощову або снігову) змінюють двічі. Залиту масу бажано помішувати кілька разів, а перед зливанням води розтерти, щоб вимити більше домішок (розчинні речовини, частина перги тощо). Відбувається концентрація воску, полегшується його віджимання з розвареної маси. Крім того, у готову продукцію потрапляє менше речовин, які погіршують її якість.

Користуватись криничною та обробленою хімічними сполуками водою, що містить багато солей кальцію і магнію, не слід, бо може утворитись з воском емульсія — пориста крихка маса сірого кольору, схожа на пергу. Використання твердої води для розварювання сушнику та наявність у ньому невимитих домішок — головна причина погіршення якості воску.

Розварювання і пресування відокремлює розтоплений віск з гарячою водою від сторонніх домішок, які потрапляють у комірки стільників протягом періоду їх використання. Залиту м'якою водою сировину кип'ятять протягом 30 хв, а при ураженні бджіл заразними хворобами — 2,5 год. Одночасно готують окріп, яким ошпарюють воскопрес, щоб нагріти його, та заливають окремі порції віджатої маси в ступі для повторного пресування. Найефективніше віджимати розтоплений віск з гарячою водою в дерев'яному воскопресі, ступа якого застелена міцною тканиною. В ступу наливають помірну кількість розвареної маси і поступово за допомогою гвинта збільшують тиск. Всю віджату гарячу воду з воском збирають в дерев'яному посуді достатньої місткості, а мерву розстеляють у провітрюваному приміщенні для висушування.

Відстоювання і очищення воску відбувається відразу ж після закінчення пресування. Основною умовою для цього є тривале витримування воску в розтопленому стані та гарячій воді. Тому наповнений посуд добре утеплюють, укриваючи різним матеріалом. В процесі відстоювання з рідкого воску виділяються частки емульгованої води, осідають в нижній його шар різні механічні домішки. Їх зчищають потім з нижньої поверхні воскового круга. При необхідності віск ще раз очищають перетоплюванням у м'якій воді, проціджуванням і відстоюванням. Від цього він стає якіснішим — чистішим і твердішим.

Дотримання основних вимог технології забезпечує вихід воску в середньому по 110 г з одного вибракуваного стільника рамки розміром 435x300 мм.

У великих господарствах з промисловою технологією бджільництва переробку воскової сировини вдосконалюють способом центрифугування. Наприклад, у Кагарлицькому бджолопідприємстві на Київщині необхідне обладнання для перетоплювання сушнику встановлене на центральній садибі, куди доставляють його з кожної пасіки у встановленому порядку.

Якість воску і ознаки його натуральності. Витоплений на пасіці віск має приємний медово-восковий запах, без смаку. При кімнатній температурі являє собою тверду речовину дрібнозернистої структури на зломі, від удару розколюється. На холоді стає крихким, при нагріванні м'якшає. Між пальцями розминається в пластичну масу, не прилипає, не проявляє ознак жирної речовини. Колір пасічного воску залежно від якості перетоплюваної сировини буває білуватий, світло-жовтий, жовтий, темно-жовтий, коричневий. Сірим і крихким він стає при використанні твердої води для його витоплювання. Коричневий і темно-коричневий віск одержують при переробці низькосортної сировини (старого темного сушнику) та порушенні технологічних процесів. Він гірше очищається при відстоюванні (в гарячому стані), а перга та інші часточки вказують на неоднорідність злому: верхня частина круга світліша, ніж нижня.

До нестандартної продукції належить віск неочищений, що має більше половини по висоті злому темнішого шару, перепалений (чорнуватого кольору), а також губчастий крихкий, що являє собою емульсію з водою.

Пресовий (виробничий) віск одержують з пасічної мерви і витопок на воскобійних заводах та підприємствах обласних контор бджільництва під високим тиском (10—20 кг/см²) з розпареної маси. Він темніший і м'якший від пасічного воску, нижчої якості. Для збільшення виробництва вошини підприємства системи бджільництва домішують його до високоякісного пасічного воску.

Екстракційний віск добувають із заводської мерви способом перегонки за допомогою авіаційного бензину. Екстракції бензином дозволяє добути віск, який з мерви пресуванням виділити не вдається.

Порівняно з іншими видами він найгіршої якості і його використовують на технічні потреби.

Вощина від часу утримання бджіл у рамкових вуликах стала обов'язковим елементом пасічникування. Висока якість її забезпечується насамперед використанням стандартного пасічного воску. До нього може бути домішана невелика кількість (15—20 %) добре очищеного пресового воску.

Вимоги, що ставляться до вощини: розмір листа (мм) на стандартну рамку — 410x260; на рамку зменшену — 410x207; нормальна товщина, при якій з 1 кг виготовляють 14—16 або 19—21 листів; діаметр комірок у всіх трьох напрямках повинен бути однаковим і становити 5,4 мм. Після виготовлення вощину добре провітрюють для висушування води.