Феофан Прокопович. Поетична творчість

Реферат

Феофан Прокопович залишив порівняно невелику віршову спадщину, але його лірика, зокрема громадсько-політичні, ліричні і гумористично-побутові вірші, відіграла визначну роль в історії як української, так і російської літератури першої третини XVIII ст.

Він виступив новатором у поезії. Особливо велике значення мав його віршований твір — панегірик «Епиникіон или песнь победная на преславную победу Полтавскую...», написаний 1709 p. як лірико-епічний відгук на перемогу російського війська над шведськими загарбниками.

«Епиникіон» вперше був надрукований того ж 1709 р. в Києві разом із проповіддю «Панегирикос или слово похвальное о преславной над войсками свейскими победе», виголошеною Феофаном Прокоповичем під час вітання Петра І з Полтавською перемогою в Софійському соборі в Києві. «Епиникіон» написаний і опублікований трьома мовами — книжною українською, польською і латинською.

«Панегирикос» написаний і надрукований двома мовами — книжною українською і латинською.

Феофан Прокопович прославляє Петра І. У 174 віршованих рядках автор оспівує і возвеличує перемогу 1709 р.

Поет просить славу, щоб та розійшлась по всьому світу і сповістила про велику перемогу російського війська над іноземними загарбниками.

Автор вдається до художнього зображення битви, правда, ще у дуже незграбних силабічних віршах.

Вірш «Епиникіон» написаний книжною українською мовою початку XVIII ст., розмір — 13-стопний силабічний вірш. Незважаючи на ще важку поетичну форму, яка вплинула також і на художній рівень твору, в ідейному відношенні «Епиникіон» є одним із найкращих творів Феофана Прокоповича і одним із найкращих віршів початку XVIII ст.

У своїй подальшій віршованій творчості Феофан Прокопович відходить від традиційної на той час силабічної системи віршування і під впливом народно-пісенної творчості пише тонізовані вірші.