Необхідність і склад видатків на розвиток економіки

Реферат

Негативним аспектом пільгового оподаткування є порушення принципу нейтральності оподаткування і, що найважливіше, його справедливості. Надання значних пільг окремим групам платників зумовлює неможливість зниження податкового навантаження в цілому. Крім того, надання пільг сприяє зростанню тіньового сектору економіки, бо породжує бажання платників податків, які не мають пільг, уникнути оподаткування. Загалом надання пільг є порушенням ринкового механізму розподілу ресурсів. Прикладом цього може бути надання пільг при створенні вільних економічних зон.

Рішення про створення подібних зон приймалися без аналізу діяльності вже існуючих вільних економічних зон, не говорячи вже про те, що не враховувався реальний стан економіки. В умовах відсутності чіткої правової бази, яка має регулювати функціонування вільних економічних зон та їхні господарські відносини з іншими територіями, і зважаючи на складну ситуацію з наповненням дохідної частини бюджету, можна очікувати подальшого розмивання і значного звуження бази оподаткування.

Для залучення в Україну інвестицій необхідні не лише особливий режим оподаткування, а й його стабільність, а також чіткі й зрозумілі правила ведення підприємницької діяльності. Надання податкових пільг, регламентованих Постановою Кабінету Міністрів України "Про режим іноземних інвестицій" від 20 травня 1993 року, відповідно до якої підприємства з кваліфікованою іноземною інвестицією протягом 5 років звільнялися від податку на прибуток, а в подальшому скасування цих пільг до закінчення терміну дії постанови значно впливають на зниження інвестиційної привабливості України.

У цілому пільги щодо оподаткування можна поділити на три групи:

— пільги соціальні, тобто пільги, які надаються окремим юридичним і фізичним особам, котрі не можуть рівноправно конкурувати в ринковому середовищі при виробництві тієї чи іншої продукції. Тут маються на увазі підприємства, на яких зайняті громадяни з обмеженими фізичними можливостями;

— пільги окремим підприємствам, які перебувають у гірших економічних умовах порівняно з основною кількістю виробників. Тут йдеться про виробництва, які мають важливе значення для економіки держави, але перебувають у несприятливих економічних, природних та інших умовах, що не дають їм можливості рівноправно конкурувати як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Це підприємства гірничодобувної промисловості, військово-промислового комплексу тощо;

— пільги підприємствам, які тимчасово перебувають у несприятливих економічних умовах і мають нестійкий фінансовий стан, що виник не з їхньої вини, наприклад, із причини стихійного лиха, підвищених транспортних витрат, застарілих технологій;

— пільги, що не мають достатнього економічного обгрунтування і їх надання посилює кризові явища в економіці. До таких пільг можна віднести ті, які надані згідно з лобістськими діями окремих владних структур і угруповань як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях. Сюди можна віднести й пільги, надані окремим платникам на засадах протекціонізму.

У 1999 році пільги з оподаткування отримали майже 122,7 тисячі платників податків, що становлять 16,6 відсотка їх загальної кількості. Загальна сума наданих пільг становила 39,7 млрд. грн., у тому числі за платежами до державного бюджету — 35,7 млрд. грн., до місцевих бюджетів — 4,0 млрд. грн. Обсяги наданих пільг за платежами до державного бюджету щорічно зростають. Зокрема, у 1999 році таких пільг надано у 1,4 разу більше, ніж у 1998 році (25,2 млрд. грн.), та у 2,4 разу більше, ніж у 1997 році (14,6 млрд. грн).

Загальна сума наданих у 1999 році пільг з оподаткування перевищила надходження до бюджету у 1,2 разу.

Найвагомішими в абсолютних сумах були пільги, надані платникам податку на додану вартість, що становили, як і в попередні роки, майже 85 відсотків загального обсягу пільг, або 33,7 млрд. грн., з яких 14,2 млрд. грн. — прямі втрати бюджету.

Незважаючи на зростання втрат бюджету через надання пільг з оподаткування і проголошені наміри уряду щодо їх обмеження, позитивних зрушень не відбулося і в 2000 році. Станом на 01.10.2000 року сума фактично отриманих пільг становила 32 655,1 млн. грн.

Найвагомішими в абсолютних сумах є пільги, надані платникам податку на додану вартість, які складають 26 590,9 млн. грн., або 81,4 відсотка загального обсягу пільг, з яких майже половина є прямими втратами бюджету. Сума пільг із податку на прибуток становила 3 629,9 млн. грн., або 11,2 відсотка.

Аналіз податкових пільг дає підставу зробити висновки і внести деякі пропозиції.

На сьогодні надмірне надання пільг, а також відстрочок, розстрочок, податкових кредитів тощо не сприяє досягненню фінансової стабілізації в державі, рівномірному розподілу податкового навантаження на платників податків, призводить до необгрунтованого перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб'єктами господарської діяльності.

Загальна сума пільг з усіх видів податків у 2001 році за попередніми підрахунками сягає більш як 36,2 млрд. грн., що спричиняє прямі втрати бюджету в сумі 21,3 млрд. грн. По відношенню до затвердженого бюджету втрати становлять 51,0 відсотка, а до зведеного бюджету — 40,9 відсотка. Понад 30 відсотків пільг, загальна сума яких становить 6,3 млрд. грн., не мають достатнього обгрунтування.

Найзначніші суми пільг передбачені за двома податками — податком на додану вартість — 84,0 відсотка і податком на прибуток підприємств — 9,0 відсотка. Тільки за цими двома податками бюджет недоотримає в 2001 році 18,6 млрд. грн.

Аналіз даних про тенденцію пільгового оподаткування за 1997—2000 роки свідчить, що сума наданих пільг щорічно зростає. Зокрема, у 1999 році таких пільг надано у 1,4 разу більше, ніж у 1998 році, та у 2,4 разу більше, ніж у 1997 році.

Основним недоліком чинної практики надання пільг є відсутність експертних оцінок масштабів перерозподілу фінансових ресурсів, а також економічних і соціальних наслідків цього перерозподілу.

Недоліком чинної практики надання пільг є і те, що більшість пільг надається у формі повного і безстрокового звільнення від оподаткування, що зменшує стимулюючу функцію пільг.

З метою впорядкування надання пільг за окремими видами платежів насамперед необхідно ліквідувати пільги, які не мають достатнього економічного обгрунтування, особливо за прямими податками і в першу чергу за податком на прибуток, податком на землю і прибутковим податком із громадян.

Надання пільг за податками має проходити жорстку експертизу незалежних експертів, і тільки після їхніх висновків рішення про надання пільг повинно виноситися на розгляд Верховної Ради. Окремі найвагоміші пільги можуть надаватися на основі референдуму.

Доцільно здійснювати надання пільг тільки у формі податкових знижок із чинних ставок оподаткування. Більшість пільг повинна мати обмеження в часі.