|
З давніх-давен народ складав казки, в яких героями були не тільки люди, а й тварини. Ми вже звикли, що лисичка в народних казках завжди хитра та нечесна. Таким же хитрющим є герой казки І. Франка «Фарбований Лис». Автор так і говорить, що Лис Микита був хитрим-прехитрим: «Кілька разів бачили його стрільці, травили його псами, заставляли на нього заліза або підкидали йому затруєного м'яса, нічим не могли йому доїхати кінця». Ось таким був герой казки. Доходило до того, що Лис серед білого дня вибирався на полювання й ніколи не вертав з порожніми руками. Незвичайне щастя і хитрість зробили його страшенно гордим! Ця пихатість і згубила нашого героя. Довгий час Лис Микита дурив лісових звірів, видаючи себе за звіра Остролиса. І, звісно, мав від цього величезну користь, бо звірі ставилися до нього, як до царя: «... тепер не потребував сам ходити на лови, засідати, мордувати. Все готове, зарізане... приносили йому услужні міністри». Але чи був справедливим наш герой, видаючи себе за царя? Звісно, ні! Його справедливість була звичайною «лисячою справедливістю»: «хто був дужчий, той ліпший». Але у будь-якій казці завжди перемагає правда та справедливість. Так сталося і з Лисом Микитою. Звірі впізнали в ньому простого фарбованого лиса і розірвали на шматки. Ось такого кінця дійшов головний герой, бо нечесність та хитрування завжди будуть засуджуватись у стосунках між людьми.
|
|
