|
Саме весна, привітна і щедра, подарувала Україні вірного сина, а світові — генія. Ім'я дала хлопчикові рідна мати — Тарас. Дитинство Тарасика було нещасливе, бо дуже скоро він залишився сиротою:
Там матір добрую мою,
Ще молодую у могилу нужда
Та праця положила...
|
Учитися хлопчик не мав змоги, тому з тринадцяти років пас чужі ягнята.
Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!
Не дав мені Бог нічого!..
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!..
|
Дуже боляче було Шевченкові, коли бачив під тином мале хлоп'я, сиротину, багатством якого була лише старенька свитина. А воно немов одірваний листочок, не мало де подітись. Здавалось митцеві, що це він бачить себе. Особливо боляче поетові було дивитись на долю дівчаток-сиріточок, бо нещасливою вона була і в дитинстві, і в майбутньому. Тому і створює Т. Шевченко поезію «На Великдень, на соломі...», в якій особливо боляче звучать останні рядки:
— А я в попа обідала, —
Сирітка сказала.
|
|
|
