Павло Тичина дуже майстерно змальовує картини рідної природи. У поезії «Хор лісових дзвіночків» перед очима постає ранок, від якого прокидаються лісові дзвіночки. Складається враження, ніби я чую, як вони дзвенять. У вірші «Дощ» змальовується картина дощу, і я стежу за його краплинками, як вони залишають мережані кола у калюжах. Поезія «Пробіг зайчик» розкриває перед очима картину світанку, який сяє усіма барвами чудового ранку. У центрі жива істота, зайчик, що розтулює очі ромашкам... Вірш «Де тополя росте» розповідає про широкі простори українських степів, де золотом виблискує жито. Велич і краса Батьківщини оживає в рядках цієї поезії. Поетове замилування рідним краєм передається й читачеві. Мені дуже подобаються поезії Павла Тичини, які розкривають красу рідного краю. |