Образ Орисі за оповіданням «Орися». II варіант

6 клас

П. Куліш написав дуже гарне оповідання «Орися», що трохи схоже на легенду. Орися — головна героїня твору, українська дівчина. На початку твору «...вона краща і над ясную зорю в погоду, краща й над повний місяць...». І була ця дівчина донькою сотника Таволги. Батько дівчини помічав, що багато козаків задивляються на Орисю, приїздять здалека, та все думав старий, за кого її можна було б віддати. Йому не хотілося за старого, бо він: «...зв'ялить тебе, ревнуючи, як вітер билину в полі». Не хотілося б і «...за молодого шибайголову, що не проживе довго без степу та коня, поляже в полі буйною головою, а тебе заставить горювати з дітоньками!»

Орисю люблять усі навкруги: і сусіди, і дівчата-служниці, а найбільше — батько. Вона ж ставиться до батька із пошаною, називає його «панотець».

Одного разу наснилася Орисі її покійна матінка, що сказала їй про недовге її дівування. Вирішила Орися поїхати до річки та прати разом з дівчатами. От вони зібралися та поїхали із старим Гривою до Трубайла. Орися там не сиділа склавши руки, а працювала із дівчатами. Грива розповів їм давню легенду про річку. Злякались дівчата, притихли. Та раптом побачили у воді відображення красивого хлопця на коні. Усім дівчатам він дуже сподобався, але вирішили, що він буде сватати саме Орисю. Так воно і сталося.

Мені здається, що образ Орисі — це узагальнений образ української дівчини. Вона працьовита, вихована, привітна, лагідна ще й співає добре. Вона, ніби сама душа нашої країни, сповнена своєю гордою красою.

Характер Орисі дивує своєю цілісністю. Саме завдяки таким характерам слава української жінки вже багато століть сягає далеко за межі нашої Батьківщини.