Леонід Іванович Глібов написав багато жартівливих віршів, казок, загадок. Але найбільшого успіху набули в читачів його байки. Саме байка «Щука» дає можливість побачити яскраву картину тогочасної дійсності. Серед законів царської імперії були й такі, які вимагали карати надміру жорстоких і зажерливих, однак ці закони майже не виконувалися. Суд завжди повертав справу так, щоб багаті злочинці залишалися безкарними. Ось такі крутійства в суді й піддав Глібов нищівній критиці у своїй байці «Щука». Щуку звинувачують у тяжких злочинах: «того заїла в смерть, другого обідрала». Судять щуку «якіїсь два Осли, одна нікчемна Шкапа та два стареньких Цапа». Цих означень достатньо, щоб уявити собі тупих і безпомічних суддів. Хитра і підступна Лисиця — обов'язковий представник в ієрархії царського суду. Вона заперечує ніби занадто ліберальний вирок суддів. Для того, «щоб більше жаху їй завдать і щоб усяк боявся так робити», Лисичка пропонує утопити Щуку в річці (бо Щука частенько вночі носила їй «карасиків живеньких»). У байці автор глибоко засуджує несправедливий царський суд, який виправдовував багатих, жорстоких кривдників. |