Павло Григорович Тичина був щедро обдарованою людиною. Не тільки писав вірші, а й гарно малював, добре знався на музиці, вправно грав на багатьох інструментах, чудово співав. І це вплинуло на його поетичні твори: вони дуже музичні, несуть в собі багато світла, тепла, яскравих барв. Поет дуже любив природу, тонко відчував її красу. Шелест трав і злаків, шум дерев, плюскіт річкових хвильок, спів і крик птахів, голос тварин звучали для нього, як музика. Цю музику природи можна відчути, читаючи вірші Павла Тичини. У поезії «Де тополя росте» автор із замилуванням і надзвичайною любов'ю зображує літню пору, яка асоціюється з житнім полем:
Ліричніш герой розмовляє з природою, яка торкає його душу:
Надзвичайною музичністю пронизана поезія «Гаї шумлять» Розповідаючи про шум гаю та шелест трав, автор використовує прийом звукопису, що допомагає змалювати ці явища природи.
Таким образним висловом поет передає ледь помітне тремтіння повітря в спеку. Загалом вся поезія «Гаї шумлять» пройнята величезною радістю та оптимізмом.
Справедливо було б сказати, що у своїх творах Павло Тичина виразно, барвисто, наче малюючи словами, зобразив краєвиди рідної природи і разом з тим «озвучив» їх. |