|
Тільки мистецтву під силу не просто передати чудові картини природи, а й пройняти ними душу кожної людини. Не можна залишатись байдужим, споглядаючи навколишні пейзажі. Так і В. Сосюра — прекрасний лірик першої половини XX ст. — не зміг залишитися байдужим до світу природа.
Зображуючи прихід весни у вірші «Гей, рум'яні мої небокраї...», автор бачить її з журавлиними крилами:
По країні весна пролітає
і шумить журавлиним крилом.
|
Весна приходить у вигляді рум'яних небокраїв, гомінливих міст і «сипле квіти з ясного чола». А як же людина реагує на перші подихи весни, коли з-під снігу з'являються ранні квіти? На це питання автор відповідає:
Їй у відповідь серце співає,
скільки в ньому і світла й тепла!
|
В. Сосюра порівнює весну з усмішкою дитини, бо вона така ж світла, відверта, весела як у маляти. Тому разом з приходом весни:
І пливуть, як веселки, години,
і вітання, й музики, й пісні.
|
Мабуть, улюбленою порою року В. Сосюри була весна, бо у поезії «Білі коні зими десь летять, як...» він мріє про світлий прихід весни:
... і крізь білу загать у піснях зазвучать
про весну мої сонячні мрії.
Усміхнеться вона, дорога і ясна,
крізь холодного вітру загрози,
крізь снігів білу муть — і сади розцвітуть
на вікні під рукою морозу.
|
|
|
