Біографія кожного поета є справжнім джерелом його подальшої творчості, витоком почуттів та ідей. Така вона і у Платона Воронька. Ця людина великої душі й оптимізму мала героїчну долю, завжди була у вирі життя. Поет часто звертається до теми Батьківщини, до теми рідної землі. Ліричний герой його віршів завжди висловлює думки й почуття самого поета. Наприклад, клянеться у вірності Україні:
Багато часу спливло з тої пори, як закінчилась війна. Але буремні спомини, як і раніше, хвилюють вразливу душу Платона Воронька. Знову й знову поет звертається до тих вогненних днів і ночей. У поезії Воронька дедалі ширше звучить тема пам'яті. У вірші «Люблю я ліс» він згадує, як цей «дрімотний ліс» приніс партизанам захист і такий жаданий спочинок. У цьому лісі кожне дерево є свідком героїчного подвигу наших бійців. У рядках вірша «Люблю я ліс» закономірно виникає мотив зв'язку між воєнними та мирними часами, між воєнним та повоєнними поколіннями. Що матимуть спадкоємці героїв? Чим зможуть відповісти вони на заклик із минулого?
У вірші «Пахне хліб» Платон Воронько звертається до теми нелегкої праці хліборобів, а також до вічного образу хліба. У цьому вірші хліб символізує мир в оселі, країні, мир на всій планеті Земля. Чим пахне хліб? Його запашний дух — це дух мирного щасливого життя й натхненної праці. У вірші «Школа батьків» поет звертається до своїх батька й матері зі словами щирої подяки. Саме вони навчили його праці й українським пісням. В останніх рядках поезії Платон Воронько звертається до своїх друзів-однополчан і радить їм перш за все виховувати в молодого покоління любов до праці, любов до рідної землі:
Поезія Платона Воронька — одна з найщиріших і найліричніших в сучасній українській літературі. Його вірші надихають на добрі справи, готують до натхненної праці на славу Батьківщини, а також вчать любити Україну так, як любив її Платон Воронько. |