З давніх-давен на нашу Вкраїну нападали іноземні загарбники. Вони спустошували міста і села, вбивали, катували, забирали в полон людей. Життя полонених було нестерпним. В «Думі про Марусю Богуславку» зображено життя «бідних невольників» у Туреччині:
Полонені живуть у нестерпних умовах. Але більш над усе інше їх примушує страждати сум за Батьківщиною, а також те, що вони повністю втратили з нею зв'язок:
Але в думі підіймається ще одна проблема — доля жінки-полонянки. Маруся Богуславка вийшла заміж за султана і навіть стала мусульманкою. Чоловік довіряє їй ключі. Але жінка не може бути щасливою на чужині, бо надзвичайно сумує за батьком та матір'ю, рідним містом Богуславом, за християнською Україною. Однак і повернутися додому вона не може, бо в Туреччині живе її чоловік, якого вона, мабуть, вже полюбила. Мені здається, що в «Думі про Марусю Богуславку» народ висловив щирі співчуття всім полоненим, які змушені страждати на чужині, і осудив насильство людини над людиною. |