Невмирущість кохання в баладі «Тополя». IV варіант

7 клас

Балада Т. Г. Шевченка «Тополя» — пісня невмирущому, вічному коханню. У ній розповідається про молоду дівчину. Її коханий поїхав на чужину та й загинув. Дуже тужила дівчина: не знала чи живий він, а може мертвий. Пішла вона до ворожки, щоб дізнатися про свою долю. Мати хоче її за старого та нелюбого віддати, а дівчині краще в домовину, ніж з ним одружитися. Дала ворожка дівчині зілля, вона його

Не дізнаються батьки, що їх донечка стала тополею при дорозі, ніхто про це не взнає.

Мені дуже шкода бідну дівчину, бо без свого милого їй:

Буде рости при дорозі тополя, а в ній душа дівоча завжди буде згадувати та пам'ятати свого козаченька!

Шевченкова «Тополя» є справжньою баладою. Це романтична історія з трагічним кінцем. Тема твору нагадує фольклорні джерела. Шевченко майстерно використав образотворчі засоби, притаманні усній народній творчості, зокрема порівняння, паралелізм тощо. У поезії «Тополя» автор утілив ідею невмирущості справжнього кохання.