Під час свого першого ув'язнення у львівській тюрмі І. Я. Франко написав вірш «Товаришам із тюрьми», в якому відбилися його мрії про щасливе майбутнє Батьківщини. Це один із кращих прикладів громадсько-політичної лірики поета. В цьому вірші І. Франко засуджує світ пригнічення, в якому живуть люди, закликає їх прагнути до нового щасливого життя:
«Наша ціль — людське щастя і воля», — звертається поет до однодумців. Але вибороти нове життя буде непросто. Щоб досягти його, треба обминути «бурі, пересуди, обмови», «хвилі мутні та бурхливі», треба твердо нам в бою стояти:
І. Франко впевнений, що перемога близько, адже це війна «чоловіцтва зі звірством», «се поборює воля неволю». «Ожиємо, брати, ожиєм!» — з упевненістю стверджує поет. Благородна мета — зробити життя людей щасливим — завжди приваблювала великих гуманістів. Це гасло у всі часи було девізом справедливої та священної боротьби. |