І. Я. Франко завжди намагався осмислити складні явища життя. У своїх творах він торкається глибин людської душі, прагне з'ясувати багато моральних проблем. Філософські проблеми піднімає поет у вірші «Не високо мудруй». На думку Івана Франка, мудрість і правда життя полягає не в тому, щоб «понад світом кружить», а в тому, щоб праведно жити, тобто боротися з будь-якою несправедливістю. У своєму творі «Строфи» порядну людину поет порівнює зі свічкою, полум'я якої завжди тягнеться догори, навіть якщо її схилити додолу. Так і моральну людину «хоч похилить горе, та не зломить, в підлість не поверне». І. Франко впевнений, що
Отже, не можна залишатися бездіяльним, коли порушується правда. Її треба захищати, відстоювати, бо інакше «станеш зла рабом». Поет також закликає людей прагнути до знань, бо це — «дивнії перли». Та той, хто зумів добути цей «скарб многоцінний» мусить ділитися ним з ближніми, а не ховати «в міх шкуратяний зашитий». У філософській ліриці І. Франка, вірного сина своєї Вітчизни, сформульовані його думки про те, як залишатися високоморальною людиною. Ці погляди є відображенням народної моралі. |