Назбираю за долиною
Теплих зір полум’яних,
Де з червоною калиною
Ходить вечір, як жених.
Перейду яри опадисті
По землі, як по саду,
Поміж гнівом в серці й радістю
Місце зорям тим знайду.
Посаджу їх попідвіконню
За черешневі мости.
З тої теплоти великої —
Білим яблукам рости.
Дарувати буду дівчині,
Щирим друзям без жалю,
У слова, нові, невивчені,
Світлий промінь переллю.
А як лід по ріках сколеться,
То лугами повесні
На майдани та околиці
Понесу свої пісні.
І вони до дня побідного
Блиснуть полум’ям зорі,
І мене, мов сина рідного,
Привітають матері!
1939
|
|
|
