Бував я гармоністом на весіллях веселих,
Гримів ладами високо в долинному краю,
А небо виливало дощів зелений келих,
Щоб остудити голову збентежену мою.
І знову на околиці пала шипшина дика,
Дівчата позіходяться із чотирьох доріг.
— І де це заподівся малий отой музика.
Лади попересохли чи, може, занеміг?
Затанцювать метелицю а чи гордисту горлицю.
А він забув чи виїхав, чистісінька біда!
І мила, не танцюючи, до милого пригорнеться
І на другій хвилині про мене не згада.
1940
|
|
|
