Гроза пройшла за обрієм високим,
Шумлять озера хвилею на схід,
Встає гілля, налите синім соком,
І ярина, і яблуневий плід.
Гроза пройшла, сестра моя співуча,
Важкі краплини — ніби солов’ї,
Встає ізнов тривога, ніби туча,
Бентежить, кличе, в груди б’є мої.
А пройдуть весни — і гаряче літо
Похилить кленів ковану красу,
Та молодістю серце перелите,
Мов краплю щастя, гордо я несу.
І кличе в путь життя моє просторе,
Товариші, ровесники мої,
Дзвенять берези, і клекоче море,
І не старіють птиці солов’ї!
|
|
|
