Молоденькі сади ми посадим на кручі,
Яворами прикрасим дорогу походу.
Де окопи, траншеї і піски пекучі —
Яблунева веселка поклониться в воду.
Бліндажі придніпрові плугами розорем,
Приберемо долини і скажемо: — Досить!
Хто боровся, горів і натерпівся горя,
Той достаток і щастя у хату попросить.
Без нужди і печалі народяться діти,
І дівчата натчуть білосніжні полотна.
І в залізні, ясні, дорогі заповіти
Не вплететься війна, пожарами скорботна.
Солов’ями затьохкає ніч горобина,
І рясними дощами обірветься спека.
Здрастуй, саду зелений, моя Україно,
Як загірна веселка, як юність далека!
|
|
|
