Будуть зорі так само горіти на обрії,
Буде місяць-звіздар сине небо полоти,
І вдова за ворітьми з усмішкою доброю
Виглядатиме сина вечерять з роботи.
І так само мости будуть кликати ночами
На далекі шляхи, на ясні полустанки,
І так само хоробрим думками пророчими
Затривожать серця невідомі світанки,
І так само сади, солов’їні і росяні,
Наливатимуть плід і горітимуть цвітом,
І так само з весни до чорнявої осені
Буде пісня дівоча бриніти над світом.
Тільки хліб стане іншим: не яшник, не житниця,
Не поділені нарізно скиби пайкові,
Бо пшениця зросте, як могутня обітниця,
З наших сил, і трудів, і гарячої крові.
І вино стане іншим — не міряне чашею,
Як потоки, як сонцем запалені бризки,
Бо зросте виноград на бойовищі нашому,
Де братерських могил височать обеліски.
1945
|
|
|
