Ржава каска лежала в полі,
В свіжозораній борозні,
Поржавілі, страшні та голі
Дві пробоїни наскрізні.
Мабуть, чергою з автомата
Зачепило її в бою,
І життя коротенька дата
З смертю стрілася на краю...
Мабуть, падав солдат, в розгоні
Бою й крику не одинок.
Затискаючи у долоні,
Як життя своє, партквиток.
Згас очей молодечий промінь,
Обірвалась мережа днів,
Тільки зірки червоний промінь
На тій касці не стуманів.
Загорілася п’ятикутня
Крізь багату весняну цвіть,
Батьківщина наша могутня
В ній засвічена для століть.
Сяє в сонці червоним птахом,
Легким, сонячним, як пірце,
Над заліза потлілим прахом,
Правду кажучи всім в лице.
|
|
|
