Любові вчитись не можна,
Таких мудреців нема.
Лиш крові краплина кожна
Її із глибин підійма.
І дружби навчитись не можна,
Для неї границь нема,
Година життя тривожна
Її із глибин підійма.
Як стануть вони, сестриці —
Любов і дружба — всуміж,
Одна — мов ясні зірниці,
А друга — гостра, як ніж.
І з ними не страшно в люди
Нести на роздолля нив
Того, що лягло у груди,
Мов щастя твого мотив.
І з ними радісно в світі
Іти на шляхи й мости,
Любити Вітчизну в цвіті
Й самому разом цвісти.
Не страшно тоді втеряти
Між ними ясну межу,
Бо я в тих сестриць за брата —
Їх чистоту бережу.
|
|
|
