Не треба ні слави, ні грому,
Вітань і запевнень мені,
Була б лише звістка із дому
В німецькій чужій стороні.
Бо слава за вітром повіє
І в тишу обернеться грім,
Вітань і запевнень надія
Не стане притулком моїм.
А звістку із рідного дому,
Мов краплю живої роси,
У путь невідому й відому
Згадай, і радій, і неси.
Насняться дуби чорнокорі,
І легше минають бої,
І світять балканськії зорі,
Мов київські зорі мої.
22 січня
1945
|
|
|
