Піють півні ранньою порою,
Я забув нічним хвилинам лік.
Розгубив я друзів за війною
Тих, що знав не перший, видно, рік.
Тих, що з камню витискали воду,
В приспівках вели один мотив,
Поклялися в дружбі до походу,
А похід цю дружбу освятив.
Вузлуваті у руках, худющі,
У шинелях, в касках — де й коли
Через танки, через темні пущі,
Через серце в помислах пройшли.
Он зоря тріпоче, як метелик,
Ніжна, тепла, як мої жалі.
Ходить вечір, мрійний мій веселик,
По дніпровській сивій ковилі!
|
|
|
