Одгримлять мелодії судьбою
І відкотяться важкі громи,
Але ми з тобою, ми з тобою
Назавжди залишимось людьми.
То не легко, друже, в суєслов’ї,
Де складна і де терниста путь,
Дати пісню з крові, із любові,
Що її сніги не заметуть.
Хай летять над Соловки і грати
Ті пісні любові і добра,
Щоб було народу що співати,
Коли слово рідне не вмира.
Середина 50-х років
|
|
|
