Я тебе зустрів не з гіркотою,
Полюбив, як батька, недарма,
Ходить сніг важкою Воркутою,
Завиває вітром Колима.
Ти помер, але квітує небо
І твої всміхаються світи.
Українське сонце біля тебе
Піднімає золоті щити.
Світ твій вийшов на нові орбіти,
Достигають вишні наливні,
Слава тим, хто вмів полум’яніти
І згоріть у вічному вогні.
1956
|
|
|
