Де вечорів настояні меди
І врунь зелена кущиться за обрій,
До тих стежок, не думаючи, йди
І клич мене в своїй надії добрій.
Там кожен дуб за мене відповість
Шумним гіллям напругим проти бурі,
І кожна травка в подиху лазурі
Тобі подасть за мене щиру вість.
І труд людський, пісень жаркий потік,
Дніпровські далі весняного скресу
Мойого серця подадуть адресу,
Бо я у них прописаний навік.
1959
|
|
|
