Не заздрю ницим і духовно вбогим,
І хитро ситим в сонній тишині —
Нехай вони позаздрять тим дорогам,
Тривогам тим, що суджені мені.
Не кваплюсь я на їх дрібну розмову,
На лестощі й на іншу крутію —
Нехай вони моєму заздрять слову,
Що радістю чи горем обів’ю.
Його навчила рідна моя мати,
Наливши крові й моці до руки,
Щоб я в жару умів його кувати,
Не розміняв на мідні п’ятаки.
1960
|
|
|
