Буду я навчатись мови золотої
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
Буду я навчатись мови-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криці,
В корневшці пружному ниви колоскової,
В леготі шовковому пісні колискової;
Щоб людському щастю дбанок свій надбати,
Щоб раділа з мене Україна-мати;
Що не знався з кривдою, не хиливсь
під скрутою,
В гніві — бився блисками, а в любові —
рутою!
1960
|
|
|
