Підійми моє серце з печалі,
Блискавками до дна просвіти.
Сиві далі, розжеврені далі
Кличуть знов у далекі світи.
Може, стать мені голубом в літі,
Вийся, голубе, вище лети!
Чи широкою нивою в цвіті
Пролягти для людської мети.
Чи розлитися синню-рікою,
Чи, як злива, що зроджує грім,
Загриміти в своїм неспокою,
У гарячім диханні своїм.
Скажуть люди: не ранки похмурі
Оспівав він в загравні літа,
Глянь, як небо цвіте після бурі,
Ні, то серце його зацвіта!
|
|
|
