|
Згадайте, Максиме, як у Романівці добрі люди, не маючи на чому грати, — на мідних трубах зіграли нам «Рушничка», і ви заплакали...
За романівським небом — сині причали,
За романівським полем — гуси кричали.
Попід хати слалася м’ята чиста,
Та ще грала музика урочиста.
Серед темної ночі біля Рильського хати
«Рушничка» нам на трубах почали вигравати;
І співали соняхи, й нічка запала:
«Рідна мати моя, ти ночей не доспала!»
І летів біля матері голуб сивий,
І сидів Максим Рильський,
як завжди — красивий...
|
|
|
