В нас назви сіл — як кремінь на ударі,
Як молотами куті якорі:
Безрадичі, Трипілля на горі,
Кагарлики із Креничами в парі;
Слобідки Красні, з місяцем у хмарі,
Карапиші, у сяєві зорі,
Де половецькі урвища старі
Укрилися в сади вишнево-карі.
І хилиться над гомоном століть
В плодах важучих яблунева віть,
І люди там, немов залізо в горні,
Іскристі та гарячі. То від них
Беру собі я слів полум’яних,
Щоб заквітчати далі неповторні.
1965
|
|
|
