Не забувай за отчий свій поріг,
Але й кермуй політ за обрії незнані —
І мислі, і часу закони невблаганні
Неси в будуччину, на плетиво доріг.
В сердечнім річищі, де пристрастей потік,
Є інший жар, і цвіт, і тони, і відміна, —
Розряд, і струм, і пісня солов’їна,
І серце з атомом карбують нині вік.
Лиш одного не сподівайся ти,
Не жди, не клич собі спокою й самоти,
Бо день нових звитяг встає на оболоні,
І стискуй молота в натрудженій долоні,
Де твій народ кладе дорогу до мети!
|
|
|
