Блакитна осінь сяє в берегах,
І помідори спіють, як пожари;
Буй-тури вітру мчаться на лугах,
Рогами заплітаючися в хмари.
Хмеліє мед у вуликах сухих,
Бджола бринить, як промінь, віковічно,
І плід, мов серце яблунь молодих,
У груди саду гупає ритмічно.
І сам я тут, обнявши далину,
Ряснію, множусь, дихаю травою,
І вся земля натягує струну
Між сонцем і людиною живою.
|
|
|
