Збирались птиці, а птиці білі,
Вкриті памороззю на світанку,
Де до літа стежки зруділі
Ще лишилися наостанку.
Тиха птице, а птице біла,
Знана в краю моїм зівсюди,
Подивися та пригорнися,
Припади вже мені на груди.
Пощебечемо, та покурличемо,
Та розвіємо грона сили,
Ще й світанки оті покличемо,
Що навіки нас полюбили.
І здається, вже потепліло,
Переквітла багрянь в зелене.
Біла птице! Недосвіт білий!
Біле щастя, побудь у мене!
1969
|
|
|
