Цвітуть осінні тихі небеса,
Де ти стоїш блакитна, як роса.
В очах засмуток темний, мов ожина.
Моя кохана, мріялось — дружина.
Лиш сон далекий видивом майне,
Хоч не забудь, а згадуй ти мене.
Я під вікно прилину повесні,
Щоб ти знялася пташкою ві сні.
Де обнімала кучері-волосся,
Де пригортала те, що не збулося,
Що не воскресло в літечко сяйне...
Хоч не забудь, а згадуй ти мене.
У тебе смуток — в мене ревний жаль,
У тебе вечір — в мене ніч і даль.
Я під вікном постою із журбою,
Куди ж мені подітися з тобою?
Хай серце серцю звісткою війне...
Хоч не забудь, а згадуй ти мене.
|
|
|
