Отак мені привиділось, немов
Ви сам-один з романівського поля
По білій гречці в молодих медах,
По струнах липня — між землею й небом —
До мене вийшли в гості. Дуб рясний
Вклонився вам край шляху. Синій став
Відбив обличчя сонця. Милий жайвір
Заткав півполя в золоті шовки.
Наче ходиш тут недалечко,
Як зустрітися нам колись?
Синій липень та біла гречка
В сивині твоїй заплелись.
Від Романівки, де бродили,
Де в суницях жарить трава,
Он пливе під хмарин вітрила
Золота твоя голова...
|
|
|
