По днях і по ночах, в пожарах, в білих росах,
Де поля зелен клин і неба течія,
Мільйонноока і мільйонголоса,
Ти — дума й знамено, напутнице моя.
Одкрий свої уста на далі сизокрилі,
Любов свою посій на доли і мости,
Ти ж не мечі куєш, а мудрість при горнилі,
А з мудрості тії ще внученькам рости.
Їх треба ще вести і осягати кручу.
Один чогось дійшов, а інший — не спроміг,
І не гнівись, коли жорстоку і колючу
Приносим правду ми на твій людський поріг.
Наречена творить і жити по закону,
Осяяна вогнем жовтневого числа,
Як дубу небеса, ти розгорнула крону,
Як річка для століть, ти хвилю понесла.
Мені нема миліш, як за вечірнім валом,
Мов світиться облич усмішка дорога,
Гримить твій день новий «Інтернаціоналом»
І в корінь пророста зусиль твоїх вага.
Й рідніше теж нема, коли не в тихі дати,
А в грізний реченець накреслень і звитяг
Підводиться вона, Вкраїна, наша мати,
Під заповітний клич і невмирущий стяг.
|
