На дереві жовкне по осені лист...
Свій вік переживши, сідий бандурист
Підвіконню пісні співає.
Біжить чередою за ним дітвора,
Сідого проводять з двора до двора,
А дід на бандуру їм грає:
Під звонкії струни гетьмани встають,
І прадіди в струнах бандури живуть,
І дишуть холодні могили:
Бринчать, — як козаки боролись з врагом...
І як під широким московським орлом
Козаки нагрілись, спочили. —
Ті давні набіги, ті давні борби
Остались у головах старців сідих —
Там дідівська давність схована...
Дід строїть бандуру; пробіг по струнах —
І струни говорять в костистих руках, —
І старець співа про Богдана:
«Обріс мохом сірий камінь, в полі лежачи,
Зажурились козаченьки, дома сидячи.
Дім — пан робочому;
Козакові охочому —
В полі погулять! (2)
Закрякали ворононьки над Батурином,
Їдуть козаки на радоньку з паном гетьманом.
Кра! Кра! — з сього краю
Козак піде по Дунаю —
Будем проводжать! (2)
|
|
|
