2
Пливе тихо над водою
Місяць молоденький;
Вподобався дівчиноньці
Козак молоденький.
Та не знала Марусенька,
Як причарувати,
Та побігла в темний вечір
Ворожки питати.
3
Понад гаєм, понад полем
Туман налягає;
В однім шатрі циганочка
Огонь розкладає.
Та до огню приставила
Рівні два горщечки:
В однім горшку зілля варить,
В другому — клочечки.
Над горшками на прутині
Дві жаби печуться,
Стоїть з нею, як плат блідна.
Дівчина Маруся.
Звела з неба вороженька
Дві яснії зірки,
Ворожила, примовляла
Кругом коло дівки,
Розірвала сухі жаби,
Зілля відцідила —
Молодую дівчиноньку
Чарувати вчила;
Дала дівці піску в жменю,
В узлик жаби й зілля:
«Буде тобі, моя доню,
Бажане весілля».
4
«Не ходи, Грицю, на ту улицю!
Бо на тій улиці — дівки чарівниці:
Одна дівчина чорнобривая —
То чарівниця справедливая;
Друга дівчина чарів не знала —
То ж тая Гриця причарувала».
Тільки Гриця із парубків
Маруся любила,
Тільки Грицю по серденьку
Маруся не мила.
Тікай, Грицю, Марусеньки,
Бо в тебе влюбилась —
Бо не дурно Марусенька
Ворожити вчилась...
5
Пливе місяць молоденький,
Розігнувши роги.
Марусенька, в місяць глядя,
Стоїть край дороги.
Та вийняла з-за пазухи
Циганчині чари,
Та скликала річчю-словом
Із трьох країв хмари:
«Всі хмарочки докупочки,
А місяць угору!
Сюди йтиме мій миленький
З вулиці додому...»
Та врізала русу косу,
Та в клубочок збила,
Зняла перстень із рученьки,
Сю річ говорила:
«Місяць на небі,
Камінь на землі,
Риба в морі,
Звір у полі,
Грицько піде додому, —
А я по сліду йому:
Коли вони зійдуться пити, гуляти —
Тоді нас будуть злі люди розлучати!»
Тричі, стоя, Марусенька
Сю річ промовляла,
Тричі звела дві зірочки
Й косу розплітала...
|
