Душа наїлася та бреше.
А бреше як! І те і се.
Що вуж, мовляв, корову ссе,
А відьма жінці косу чеше.
Мовляв, каміння — це вода.
Нещастя — щастя. Радість — горе.
Зажура — сміх. А сміх — біда.
Зозуля — півень. Крапля — море.
Що бороною розум чеше
Цей вічний час в ім’я доби...
Душа наїлася та бреше.
А бреше як, не доведи!..
|
|
|
