Як прагну я його, як хочу волі!
Бажанням тим моїм істота вся тремтить,
І прийде час — засяє в ореолі
Душа відновлена і чиста, як блакить.
Бо на вогні, що палить мої груди,
Згорить і ся любов. Кайдани упадуть,
Зітреться й слід колишньої полуди,
І ясний, тихий світ мою осяє путь.
І замість помсти, вороже коханий,
До тебе в серці тім, що ти точила кров,
Зросте чуття високої пошани
І, мов лампади світ, — безгрішная любов.
Чернігів, 1910 р.
|
|
|
