«Без пристрою, — як каже народне прислів'я, — й блохи не вб'єш». Мисливець, як ми знаємо, бліх не полює, мисливець, — коли він є справжній мисливець, — він полює левів, перепілок, тигрів, зайців, білок, носорогів, бекасів, жирафів, дупелів, бізонів, качок, ведмедів, гусей, тетеруків і інших звірів та птиць, ризикуючи в окремих випадках заполювати крокодила або слона. Спробуйте забити слона або гіпопотама (він же бегемот) голими руками! В нашій коротенькій розповіді ми не будемо говорити про те, як повинен екіпіруватися мисливець на слона або на крокодила, — це дуже складна штука, та й практично не дуже для нас потрібна, бо слони й крокодили плодяться на «дуже суверенних» територіях, звідки ось уже кілька століть виводяться іноземні війська. Поради наші стосуватимуться мисливців, що полюють на території «від Кавказу до Алтаю, від Амуру до Дніпра»... Два принципи повинні керувати нами, коли ми екіпіруємось на полювання: Перший: їдеш на день, бери хліба на тиждень. Другий: на величезній нашій території сила різного звіра може трапитись — від ніжної перепілочки до страшного бурого ведмедя чи уссурійського тигра. До всього треба бути готовим, бо незручно буде, зустрівши уссурійського тигра, говорити йому: — Не їж мене, голубчику, бо забув я з собою взяти жаканівську кулю, я вийшов тільки на качок, і найбільший у мене шріт номер четвертий! Тепер уже як їхатиму, візьму й кулі на тебе, а сьогодні не бий люто хвостом, а йди собі з богом, пошукай краще марала! Маралом, голубчику, і поснідаєш! Тигр може не послухати вас і вами поснідати. Ще раз підкреслюємо: на полюванні треба бути готовим до всього, щоб потім не жалкувати. Приготувавши рушницю з твердим футляром, бо в м'якому її можна в дорозі пошкодити, ви, розуміється, одкладаєте набої, набиті різнокаліберним шротом, щоб було чим бити і бекаса, і тигра. Двадцять чотири набої ви кладете в патронташ (не забудьте, отже, патронташа), а решту, штук так 500—600, ви складаєте в спеціальний для набоїв ящик, оббитий непромокальним брезентом або шкірою. |