Американський рай

Остап Вишня

В Англії, як знають читачі, недвозначно увіковічили національного героя, бойового кота Шімона, що воювався в Китаї во славу великобританських королівських збройних сил. Там його шморгонуло осколком, од чого він і врізав дуба. Героя пишно поховано, й на могилі його поставлено пам’ятника.

Американські завидющі коти люто занявкали:

— Англійський кіт?! Герой!! Н-н-няв! Задрипаний англійський кіт та перегероїв нас, американських котів! Н-н-няв! А на чиї гроші того героя годовано? На наші. А на які гроші йому збудовано пам’ятника? На долари! Н-н-няв!

І таке зчинили американські коти-мільярдери й мільйонери, що хазяї їхні мусили аж цілий котячий банкет їм улаштувати.

Банкет було влаштовано в одному з нью-йоркських клубів. За героїню банкету була сіамська кішка Ксантіпа, що належить княжні Олені Цулукідзе, представниці найаристократичніших кіл Нью-Йорка.

Сто котів і собак, які довели своє аристократичне походження, були запрошені на банкет. Запрошення було надруковано золотом на найкращому шовковому папері. Серед котів звертав на себе увагу кіт «князь Бокко Габсбурзький», коронований котяра з короною Габсбургів на голові і з апостольським скіпетром на хвості. Хазяїн у цього котюги не хто інший, як архікнязь австрійський Франц-Йозеф.

Їли коти спеціальний паштет, установлений на прикрашеному постаменті. Паштет був прибраний мишами, золотими рибками й спеціально зробленими бісквітами.

Коти були одягнені в горностаєві та норкові вбрання.

Подейкують, що коти хотять на майбутніх виборах виставити свого кандидата на президента США замість Трумена.

Користь однакова, а дешевше коштуватиме: Ачесон йому ловитиме миші, та й вже.

Прості американські люди, читаючи про такі котячі справи в американських газетах, думають:

«Та винайдемо ж, кінець кінцем, ми хлудину і на котів, і на труменів».

— Тпрус-с! — Та хлудиною, хлудиною...

Нью-йоркські кравці та власники крамниць готового одягу ухвалили, що найкраще одягненими мужчинами у США в 1950 році були генерал Айк Ейзенхауер, міністр оборони Джордж Маршалл та бізнесмен з Нью-Йорка Філ Різзуто!

Айка Ейзенхауера висвячено в найкраще одягненого за «пречудовий вибір галстуків та шляп».

Джорджа Маршалла — за те, що він дуже полюбляє «костюми яскравих кольорів».

Філа Різзуто за те, що він дає «взірець стилю для невисоких людей».

Це, сказать би, три найвидатніші своїм одягом красавці.

Генерал Айк Ейзенхауер ще був, як відомо, тоді президентом Колумбійського університету, а не головнокомандуючим військами країн Північноатлантичного пакту.

Тепер, коли Ейзенхауер попоїздив по Європі, вербуючи гарматне м’ясо для розпалюваної Уолл-стрітом війни, одяг у нього не такий уже вишуканий, пом’явся після того, як генерала по всіх європейських країнах проводжало грізне простого люду:

— Геть з Європи!

Не забувають теперішні американські правителі свого вчителя Адольфа Гітлера...

Вірніших послідовників гітлеризму, мабуть, ніде в світі нема: переплюнули вони в цьому і черчіллів, і франків, і навіть аденауерів із шумахерами.

Американські правителі, — як колись Гітлер, — заставляють школярів, дітей шпигувати за своїми батьками.

Нещодавно до всіх шкіл міста Буффало (штат Нью-Йорк) було надіслано циркуляра, який закликає всіх дітей повідомляти Федеральне бюро розслідувань «про підривні елементи». Циркуляр дає дітям докладні інструкції й поради, як виявляти підривні елементи, як стежити за ними, і т. д.

Чудесне виховання майбутніх американських громадян достойне своїх уолл-стрітівських президентів, міністрів та конгресменів!

Стоїть у кабінеті директора семилітній страж громадського порядку в США, сьорбає носом.

— Ну, що виявив, Джоне?

— Наса бабуня дала сьогодні дулю насому дідуні і сказала: «Нас дідуня противнісий од Трумена!» А нас кіт сьогодні котлету з’їв, так наса мама на кота сказала, со у нього вуса, як в Ачесона!

Бідні дітки!