Опалений полум’ям бою,
В диму прокоптілий гіркім,
Гордись, піхотинцю, собою,
Званням рядовим своїм.
Гордися, що в бурю й негоду
Ти варварську гониш орду,
Що спиш у тяжких походах
Кілька хвилин на ходу.
Що гори землі скопала
Твоя лопатка мала.
Що втома тебе валяла,
А повалить не могла.
Що в чорній окопній постелі
Тебе ніч застає глуха.
Що, змокши, твоя шинеля
Так на тобі й висиха.
Що біль поразок і горе
Найперше на себе приймав.
Гордись, що в найтяжчу пору
Надію у серці мав.
Що й чорту було б не під силу, —
Усе ти витримать зміг.
Ти пекла пройшов горнило
І все-таки — переміг!
1944, Херменешти
|
|
|
