Ранець візьму на плечі,
В кишеню — паперу лист.
Піду, невідомий предтеча,
У вітряний чорний свист.
Туди, де кедри стали
На скелях в гігантський зріст,
Піду од нужди, од печалі,
Од чорних попалених міст.
Піду я в краї невідомі,
Піду за блакитні моря,
Де в чорному димному громі
Білі міста не горять.
Невольниче сонце хмуро
Світить в краю моїм.
Посеред тигрів бурих,
Може, знайду свій дім.
Повний зневаги до всього,
У нетрях збудую вігвам,
В єдиного вірячи Бога,
Якого створю я сам.
|
|
|
