А шевцеві пан Твардсвський
В такі знаки дався,
Що, мабуть, із час московський
Барилом качався.
В ніс втеребив дві бурульки;
З бурульок, мов з кухви,
Б’ють під стелю через рульки
Джерела сивухи.
Б’ють джерела... Пан-гульвіса
Кухоль підставляє;
Аж зирк в кухоль! — Що у біса?
В’юн на дні іграє!
«Дух святий, миряни, з нами!
Вилупіть лиш баньки:
В’юн утік, а цап з рогами
Вилазить із шклянки.
Мекнув, мов його родимець
Почав мордовати.
Та й стриб в комин; аж гульк — німець
Стоїть серед хати!
Ніс — карлючка, рот свинячий,
Гиря вся в щетині;
Ніжки курячі, собачий
Хвіст, ріжки цапині.
Дриг ногою!.. Круть ріжками!..
В пояс поклонився:
«Ну, Твардовський, час, із нами
Щоб ти розплатився!
Гуляв єси, верховодив,
Усім взнаки дався;
Дівчат дрочив, жінок зводив,
Над всіми знущався.
Чого душа забажала,
Мав всього ти стільки!..
Курей, ковбас, м’яса й сала,
Бочками горілки.
Нагрів і нам ти чуприну,
Як сам здоров знаєш:
Окульбачиш, мов скотину,
Та всюди й гасаєш.
Годі глузовать з чортами,
Слова — не полова:
Чи забув, яка між нами
З тобою умова?
Лиса гора... бритва... палець...
Паперу півкарти...
Гайда в пекло!.. Кров на смалець, —
З чортами не жарти.
В письмі стоїть (читай сміло):
На кагал бісовський
З начинкою душу й тіло
Одписав Твардовський.
Служить йому чорти мають
(Так прийшлось в умову),
Поки в Римі не піймають,
Амінь сьому слову!
Що тепер, Твардовський, буде,
Про те в пеклі знають:
Сю корчму хрещені люде
Римом називають».
«Бач, чортяка!.. Бач, падлюка!..
Як умудровався!
Се вже, бач, німецька штука, —
Твардовський озвався. —
Та вже ж чи йти в пекло справді,
То й підем, байдуже!
Але й ти роби по правді
І не чванься дуже.
Заглянь в контракт твій зо мною, —
Яка там умова? —
Ще три штуки за тобою;
Витнеш — ні півслова!
От, бач, висить над дверима
Завбільшки із цапа
Перед твоїми очима
Мальована шкапа.
Нехай шкапа підо мною
Огирем гарцює,
Нехай крутить головою,
Стриба і басує.
Ти тим часом піску в жменю:
Гарапник тройчатий
Сплети з піску, як з ременю,
Коня поганяти;
Ще ж попасать коня треба,
Стать на одпочинок:
То вже, гляди, щоб як з неба
Вродився будинок.
Будинок з лушпин горіха
Отам за байраком;
Із борід жидівських стріха,
Цвяхована маком.
От і гвіздок на починок
Чверть ліктя завдовжки.
По три в кожну вбий з мачинок,
А менше — ні трошки».
Біс перистий свиснув, кляснув, —
Аж кінь вже басує:
Батіг з піску в руці ляснув...
Твардовський сумує.
|
