Лінія оборони

Євген Гуцало

Тут, біля погрібника, жінка поралася з сапою на грядці. Випросталась і дивилась на нас без здивування, але пильно, і її незворушне обличчя видавалося земляним.

— До-о-обро-о-ого здоро-о-в’я! — мелодійно відказала у відповідь на привітання Петра Ілліча. — А що це ви шукаєте, коли не секрет?

— А який секрет. Ідемо так, як оборону тримали, по лінії окопів. Чи не можна?

— То йдіть, ідіть, чому не можна. Городи ще не засаджені, гуляють.

Яка оборона? Яка лінія окопів? Ця жінка бачила їх і говорила так, як можна було бачити зараз ці сади, хати, городи.

І — чудно — дивилась тільки на Чучвагу, а в мій бік і позирком не кинула.

Ми перейшли на сусідню садибу. Тут теж побачили могилу, тільки значно більшу. Ця стояла в голубій металевій оградці, вся обтикана зеленими ножами молодих півників.

Важкий здогад осів у моїй голові.

— Тут проходила лінія оборони, так? За це село точились бої і в окопах загинули наші солдати?

І відразу ж подумки заперечив сам собі: на могилах стояли хрести, і лише на одній-другій стриміла пірамідка з зорею. Та й хіба до сих пір солдатські останки не знесли б до братської могили, як давно позносили по інших селах?

— Лінія оборони проходила, так. І ці окопи рились для наших солдатів. Але боїв у сорок першому не було, відступили...

Перейшли на сусідню садибу, тут теж зеленів могильний горбик землі.

— Це вже коли наші наступали, а німці відступали, точився бій за село. Люди ховались хто де, а найбільше в погребах. І по оцих окопах, що позалишалися з початку війни.

Отже, кілька десятиріч тому тут пролягала лінія оборони, яка тепер була пунктирно позначена могилами. Кожен окоп — могила. Але чому? Адже наші війська були не в захисті, а в наступі.

— Люди ховались і по окопах, а німці перед відступом палили село. Німці і поліцаї. Ходили від хати до хати, в селі не вціліло жодне житло.

— А школа?

— Школа теж згоріла дотла. А нову звели на тому самому місці. Всі люди позводили хати на старих місцях. Село таке, як і до війни, тільки менше, бо від деяких сімей і сліду не лишилося, знищені до ноги: матері й діти вдома побиті, а батьки й сини з фронту не вернулись.

— А в цих окопах...

— Як почали палити село, люди з хат своїх кинулись по погребах та по окопах. Але ж не тільки палили, а й убивали. Підходили до кожного погреба, до кожного окопа — й стріляли. Або кидали гранати. Або наказували вилізти — і розстрілювали нагорі. А ховалися жінки, діти, старі. Не щадили нікого. Вибили все село, врятувались тільки ті, що втекли до лісу. А потім і не було кому ховати мертвих. Які могили копати на кладовищі, кому копати? Не було кому копати, а люди вже лежали в своїх могилах — у цих окопах. Ось тут їх і позаривали. Тепер добре видно, де колись проходила лінія оборони.

Русяве ріденьке волосся, колошкане вітерцем, димком струмувало на голові в учителя Чучваги. А що, розказуючи, уникав дивитись на мене, то здавалось: розказує теплому вітерцю, веселому сонцю, припізнілій весні.

На сусідній садибі жіноча постать горбилась під грушею. Випросталась — очі її були не те що безбарвні, а схожі на цвіт малини. І зір її був зором малинових квіток. Брови половіли тихенько.

— Василь мій хреста старого зняв, а нового поставив, бо старий уже потрухлявів, почав розсипатись.

Під грушею лежав старий хрест.

— Взяла краску, малюю в голубеньке, бо чого має деревом сіріти.

— Може б, зорю, га? — мовив Чучвага.

— І Василь мій казав, що зорю, та якось невдобно над старою бабою, це якби мужики тут лежали чи хлопці.

Вмочила квачик в банку з фарбою, малювала нового хреста в голубеньке.

— Баба їхня сховалась до окопу, то вбили, а діти врятувались, бо до лісу побігли. А батько з війни не вернувся, хто й відає, де та могила, — розказував учитель Чучвага.

Ми далі йшли по тій колишній лінії оборони.

— Уляно!— покликав жінку з заступом на городі.

Жінка звелась і чекала, поки підійдемо до неї. Вишита її сорочка цвіла такими синіми та червоними квітками, яких, напевне, не могла виплекати жива поліська природа, а тільки жіноча уява.

— Могилка була під вашими вікнами, — сказав учитель Чучвага. — Десь не бачу...

— А забрали могилку, — озвалась Уляна.

— Хто забрав?

— Не наша була. З тамтих пір лежала тут Ярмолиха з двома своїми хлопцями.

— Це яка Ярмолиха? А хіба вона не за дорогою?

— За дорогою Явдошка, а тут Степанида... Ярмол тих багато в селі, от ви й призабули.

— А хто могилу їхню забрав?

— Тетяна, її старша дочка, врятувалась, вона в партизани відразу подалась, то й уціліла... Завжди на проводи приходили на наше дворище, всією сім’єю, впорядкують могилу, посидять, пожуряться. І ми з ними пожуримось. Бо вже та їхня могила стала нам за свою... Чого Ярмолиха сховалась тоді в нашому окопі? Та ховались, де горе застало, хіба вибирали... От повірте, якось тепер без тієї могили не так, бо вже звикли до неї. Мовби хтось був — і не стало.

— А куди перенесли?

— Спершу хотіли під свою хату, а потім передумали й переховали на кладовищі... А Тетяна каже мені: маєш хату нову ставити, де ж поставиш, коли могила заважає? Воно й правда, хочемо ставити нову, бо хлопець мій жениться. Та якось і не знаємо, чи годиться тут?

Учитель попрощався, і ми подались далі.

— Уляна врятувалась як? У хліві сховалась, а коли все палили, і хлів загорівся, то вона в диму виповзла. Обпечена, обсмалена, а не кинулась тікати на повен зріст, порачкувала на город, а з городу вже в луг, у верболози, потім до лісу.

Переходили з городу на город, з садиби на садибу — вчитель Чучвага вів мене по лінії оборони, позначеної могилами. Рідко їх не було в садку чи під хатою, а то, піднісши над собою хреста чи червону зорю, з минулого в нинішній день волали безмовним, страшним криком.

Наче вгадуючи моє німе запитання, Чучвага сказав:

— Нашу хату підпалили. А хто вискакував із полум’я — вбивали. Спершу застрелили діда, він, мабуть, не боявся смерті. За ним вискочила сестра, то поклали на порозі. А мати з немовлям, дівчинкою, згоріли в хаті. Напевне, бачила, що вбивають, думала якось дитину врятувати, а вчаділа в диму, задушилася, згоріла.

Вздовж лінії оборони стояли рублені хати, ось-ось мали зацвісти яблуні. Сурмили півні. Їхній переклик стояв у ласкавому повітрі, мовби півні всього села складали зараз спільний хор, співали спільну пісню, а не кожен окрему.

— Я в лісі переховувався з хлопцями. Бачили, як село горіло, й чутно було, як стріляють, як кричать. Боялись потім і повертатись додому.

Пройшовши, мабуть, по всій лінії оборони, звернули на дорогу, що потопала у вербах та березах. На всохлому бересті, верх якого був зламаний бурею, хазяйнував лелека. Червоним дзьобом оправляв галузки в гнізді, і так був заклопотаний своїм хазяйнуванням, такий був статечний у роботі!

— Лелек теж били та стріляли, як і всяку живність,— корів, коней, курей. Нікого не жаліли, не шкодували... Вороги!.. А лелеки знову поприлітали, бо хіба ж яке поліське село без них... Ніяких птахів так не люблю, як лелек.

І нарешті я зловив погляд учителя Чучваги — цей погляд був ясний і чистий, мов яблуневий цвіт.

Біля колгоспної контори стояла вантажівка, в кабіні сидів шофер. Цієї теплої днини він чомусь був зодягнутий в лисячу шапку. І його витягнуте вперед, гостроносе обличчя — на диво — теж скидалось на мордочку хитрого звіряти.

— В дорогу? — запитав Петро Ілліч.

— В дорогу, — згодився шофер. І посигналив. — Треба тут ще декого прихопити. — Й, знову посигналивши, мовив: — Я мав до школи прийти за свого лобуряку, то що там? Не вчиться? А він такий! Чого, каже, підриватиму змалечку здоров’я, коли тепер неграмотні живуть краще і довше за грамотних! Думаєте, я цього вчу? І тих боксерських рукавиць я йому не купував — сам припер із міста, грошей у матері випросив. Зодягне рукавиці — й вимахує цілий день, як вітряк крилами. І по селу теж ходить у боксерських рукавицях. — І зареготав голосно, показуючи дрібненькі зуби-кукурудзинки. — Ви ж знаєте, яка в Марущаків корова з норовом, не переймеш. Ото летить ця корова, а мій лобуряка став проти неї в рукавицях, та як лусне межи роги — худоба й остовпіла!

Невдовзі появився гурток молоді, веселі й напідпитку. Несли гармошку, похитувалися.

— Закінчилось весілля? — запитав шофер. — Ану гайда хутенько в кузов, і так заждались. А ви, — невпевненим тоном звернувся до мене, — сідайте в кабіну.

Вже коли я попрощався з Чучвагою, він несподівано сказав:

— Може, не треба писати про мене? Хіба мало хороших людей... Краще про посівну в колгоспі чи про механізаторів...

І, коли машина рушила, непорушно стояв під вербою, освітлений сонцем, похмурий, і вітрець порошив та й порошив його рідкеньким срібним волоссям.

Він, учитель Чучвага, зостався для мене там, у зеленому поліському селі, на лінії оборони.

Промайнув пам’ятник. Солдат, у касці і в плащ-наметі, однією рукою тримав автомат, а другою пригортав до грудей дитя. Обличчя солдата було повите зажурою.

— А то ще трапилось, — гомонів шофер у лисячій шапці ,— натягнув мій лобуряка боксерські рукавиці й повіявся до клубу...

Мабуть, у глибині батьківської душі він таки пишався своїм одчайдухом-лобурякою.

У кузові чулись гармошка й спів. Потім затарабанили кулаком по кабіні, і шофер спинив машину. Через відсунуте бокове скло хтось простягнув пляшку з горілкою.

— Та ви що? — весело закричав шофер. — Хочете, щоб автоінспекція відібрала в мене права? Чи щоб я завіз вас у яругу?

— Хай пасажир вип’є! — кричали з кузова.

Зрештою рушили. Гармошка ревла не своїм голосом, чулась тупітнява ніг.

— Танцюють, чорти, — осудливо сказав шофер.

— Як танцюють? — не зрозумів я.

— А так, у кузові...

Їхали, і під музику гармошки мені весь час думалось про вчителя Чучвагу, про ту лінію оборони, позначену хрестами й зорями, по якій він провів мене сьогодні.

Це тільки в одному поліському селі...

А по всій Україні?..

По всій неосяжній Батьківщині, по стражденній і нездоланній землі нашій рідній?..

Скрізь і досі пролягає лінія оборони, не стерлась — і не зітреться в віках.