Де медсестра Клавка?

Євген Гуцало

— І мене могли б там написати, — каже Ваня.

Зразу за обеліском під вербами столи, заставлені пляшками з пивом та ситром. Схожа на чоловіка продавщиця в білому халаті відпускає дітям цукерки.

Поміж дерев галява, на галяві двоє гармоністів сидять поряд на широчезному пні і грають. Один гармоніст уже в літах, а другий парубок, схожі між собою, мабуть, батько і син. Люди розсипались між деревами. Дехто сидить на траві, перед ними наїдки та надпиті пляшки. Танцює лише одна пара — він у білій нейлоновій сорочці, а вона в червоному платті. В одній руці вона тримає гілку бузку, й синій кетяг то затуляє, то відтуляє рум’яне обличчя.

— Сам я народився в Бердичеві, — каже Ваня. — Я бачив, як німець згвалтував єврейку.

Притуляється до сосни таким рухом, наче падає. Наче падає, тільки в останню хвилю встиг ухопитися за дерево.

Рот сіпається, щока сіпається. З якимось болісним зусиллям заплющує очі, і з-під тремтячих повік струмують сльози.

Грають гармоністи; дитина років трьох-чотирьох скаче перед гармоністами, потім завмирає непорушно; чоловік, тримаючи дівчинку на плечах, підкидає її вгору, й дівчинка сміється; єдина пара з гілкою бузку завзято топчеться по молодій траві.

— Нюся йшла з дитиною, німець відкинув дитину...

Ридання здушують горло, плечі здригаються, Ваня схлипує і тулиться лобом до сосни, обіймає обома руками, наче випрохує помочі.

Дівчинка в білих гольфах і з білим бантом у косах танцює на плечах у свого батька. Сидять на траві чоловіки, палять. Озвалася зозуля, вмовкла, і вже озвалася в іншому місці.

— А що ж я міг зробити? Я ще парубчак...

Посічені, порубцьовані щоки у Вані червоні, як і стара кора соснового стовбура, до якого тулиться. Мураха повзла по корі, далі по його щоці, зі щоки знову перебралась на сосну. Чорною долонею витер сльози, а вони струмували.

— Убив Нюсю, її могила й досі є...

Давнє горе переживає, наче сьогоднішнє чи вчорашнє. Гармоністи вже заграли до іншого танцю, танцювала та сама пара, дівчинка вигуцувала на плечах у батька, не перестаючи щасливо сміятись. Я стою біля Вані, вбираю зором картину святкування, й мене ранить той плач, якому нема краю.

— Я ще парубчак був...

Бачу, як під розквітлою грушею йде гнідий кінь. Переставляє ногами неквапливо, без остраху, спиняється неподалік від гармоністів. І вже скоро на його спині сидить троє дітлахів, залізли з поміччю старших.

— Ура! — кричать діти, коли кінь рушає.

Може, їм здається, що вони кинулись в кавалерійську атаку? Кінь знову йде під розквітлою грушею, вже між вербами, вже й пропав за лозами, наче розтанув із гроном своїх вершників у повені сонячного дня.

Ваня зіпає, впершись головою в стовбур сосни, і на його зігнутій спині мерехтить мереживо тіней, і вся його корчувата постать у їхньому полоні, наче в неводі. Мені здається, що плакатиме, поки не визволити з цього хисткого плетива, і я беру його за лікоть.

— Ходімо до гармоністів, — кажу, й він слухняно йде.

Від гурту чоловіків, що сидять на землі, гукають:

— Ваню, до нас!

Велику банку з солоною кількою відкрили, мабуть, ще в сільмазі. Звідти ж принесли кілька цеглин добре випеченого хліба. Випиті пляшки лежать, а повні — за командою «струнко!»

Раз я з Ванею — до мене ставляться, як до його родича або товариша. Вже випито з гранчастої склянки, вже занюхано кількою та хлібом, як Ваня каже:

— Німці відступали — і я перерубав сокирою їхній кабель, вів до центру...

Сонячні зайчики грають на обличчях дядьків, на червонястих шиях, на медалях і на протезі. Цей єдиний протез належить русявому кряжеві з лагідними обвислими вусами. Вуса схожі на голубів, що п’ють воду спиною один до одного.

— Не знаю, до якого центру, — повторює Ваня, — тільки до центру.

Наближається до гурту дядько-батіг: такий вигинистий і худий. Пужално в цього батога з вишневого дерева, бо костюм вишневий, і з лиця такий.

— Ти Петрів? — питає в мене дядько-батіг, видно, напідпитку.

Я заперечливо хитаю головою, сидячи в гурті.

— Тоді Горпинин, приїхав із Гомеля в гості...

І, не дочекавшись моєї ні ствердної, ні заперечливої відповіді, дядько-батіг всідається на траву, і вже скоро в його руці, як пролісок із-під снігу, вроджується гранчаста склянка.

— За Перемогу!

А я почуваюся серед них сьогодні так, наче й справді міг бути Петровим сином чи сином Горпини, хоч нікого з них не знаю. Зрештою, я міг би бути братом і дядька-батога, й небожем русявого кряжа на протезі, — яку, зрештою, це має вагу. Бо в цей день, як ні в який інший, відчувається спорідненість людей. Так, як відчувається в одній сім’ї.

Краєм лугу прийшов гнідий із гроном дітлахів на спині, тільки цього разу це вже були інші дітлахи.

Під явором зустрілось двоє чоловіків, обійняли один одного, завмерли в тих обіймах, наче не в змозі були відірватися. Старший і молодший гармоністи не стомлювались грати. Баба з костуром застигла на галяві, дивилась, як танцюють молоді. А вони крутились у тому завзятті, яке, здається, було сильніше за них самих.

— Ніхто не знає за той кабель, — бубонів Ваня, — а я перерубав. До центру...

В музику гармошок вплітався спів пташок. І то їхній щебет супроводжував загонисту мелодію, то загониста мелодія супроводжувала живий пташиний передзвін.

Дибцяв перед бабою костур, а баба вже клигала за своїм проводирем.

— А ви ж мого Степана пом’янули? — спинилась перед нашим гуртом.

— Пом’янули, — озвався кряж на протезі.

— А Василя?

— І Василя!

— Не забудьте й за Андрія!

— Всіх пом’янемо! — пообіцяв кряж на протезі, й вуса здригнулись, наче голуби, що разом дзьобнули води.

У баби кощаве лице скидалось на вощину, проломлену там, де очі, ніс і губи. Подибцяв костур, а баба поснувалася за нерозлучним проводирем — до дівчат, що зграйкою яскравого латаття цвіли біля гармоністів. Щось казала дівчатам, а вони всміхались.

— У конюшні спалили всіх її хлопців — і Степана, й Василя, й Андрія, — сказав мені дядько-батіг. — То вона що? Тільки про невісток і говорить. Хлопців давно немає, а вона й досі вибирає невісток для них.

— Мій батько й дід згоріли в конюшні, — сказав кряж на протезі.

— У мене дід Онисим і старший брат Ілько, — мовив дядько-батіг.

— Мій батько теж там...

— Брат мій...

— Батько, дід...

— Брат... Ще й дванадцяти не сповнилось.

У того, хто сказав про брата, якому не сповнилось і дванадцяти, розтяглись губи, здригнулись плечі, з горла прорвалось гамоване схлипування, — і вже за якусь хвилю сивий чоловік двома кулаками, наче жорнами, молов зерно сліз на поораному зморшками обличчі.

Дядьки довкола мовчали. Лише згодом хтось кинув благально:

— Онуфрію!

Сльози були дужчі за Онуфрія, та й чоловік не соромився горя.

Грали гармоністи, кружляли пари між дерев, бігали діти, які не стомлюються гратись і веселитись навіть на похоронах і на поминках, не тільки на День Перемоги. Сонце клало теплі мазки на луг, блакить угорі була чиста, мов помисли нецілованої дівчини.

Й сталось так, що ридання струснули кряжем на протезі, й губи його кривились, мов у малої дитини. Дядько-батіг всміхався вишнево, й раптом усміх його обернувся на гримасу плачу. Схлипував Ваня, падаючи головою на коліна і зводячись, падаючи й зводячись. Хтось кусав губи, стримуючись, та за хвилю теж плакав.

Мені запекло в горлі, запекло в очах, і я теж заплакав — разом із усіма, кусаючи пальці, долоні, щоб погамувати напад плачу, проте даремно...

Танцювали хлопці з дівчатами; батько вигуцькував на плечах дочку в білих бантах; кілька дітлахів поміж танцюристів, як сонячні зайчики, снувались і снувались; кінь стояв серед людей, задерши морду. Один дівочий гурток заспівав про те, як довелось усю війну ждати судженого, степового орла, та вже більший і дужчий гурт затягнув про Катюшу, й мелодія безсмертної пісні потоком поплинула, покотилась між дерев.

Чоловіки випили мовчки — й чарка горілки висушила сльози. На набряклих червоних обличчях очі проростали радістю, наче весняним зелом.

Ваня, помітивши, що я звівся, теж випростався і поклав долоню на плече.

— Що ж я міг зробити, га? — Дивився так, мов очікував на підтримку. — Парубчак я тоді був, розумієш?

Над верхом ялин проплив лелека, світячи яскравим дзьобом.

— І Клавку теж шкода.

Я слухав чужий біль, що жив у цьому чоловікові завжди. Лягав зі своїм болем спати, просинався, йшов на роботу. Біль був невмирущий, але він не тільки пригнічував серце, а й осявав розум — осягненням простих радощів життя, їхньої величі й конечності.

— Питаєш, де Клавка? А хіба я знаю?

І, вже коли я попрощався й пішов, він запитально кинув у спину:

— Де ж Клавка?

Так, наче я мав задуматись і відповісти. Наче, зрештою, саме я повинен був угадати її місцеперебування, долю.

Хати селища стояли між лісовими деревами, як гриби. На музику неквапливо посувались люди — і дрібні діти вервечками, й молодь, і діди з бабами. Над рубленим ганком школи хлюпав на вітерці червоний прапор. І на кожному обійсті цвіли сади.

Вибрався за околицю, ступив на дорогу, що слалась поміж дубів, і знову з обох боків вигулькнули напівзасипані траншеї та окопи. Оперезались груди землі, наче старим патронташем.

Ішов і думав про те, що це тільки одне село трапилось мені сьогодні на дорозі. Трапилось через тридцять два роки після Перемоги. Знав, що в сусідньому селі теж святкують. Як святкували торік і позаторік.

Отак мені, мандрівникові, пройти б цього дня по всіх містах і селах!

Цвіли вздовж лісової дороги яблуні та груші — приглядався до їхнього цвіту, наче вперше бачив, наче мав одкрити якийсь сокровенний смисл. Саме той смисл, який можна відкрити й відчути тільки сьогодні, більше ніколи. Ледь вловним його серпанком була повита бурштинова молода зелень, чувся голос його у піснях пташок, вгадувалась його загадка в гострому блиску листя конвалій. Слід тільки напружитись розумом, слід тільки пильніше прислухатись до підсвідомості — й почуєш, і проникнеш!

Вдарив соловей — і я спинився. Що він хоче сказати?

Згодом озвалася зозуля. Що каже зозуля?

Все привертало мою увагу, всьому надавав значення. Чомусь не хотів пройти мимо, не взявши собі в душу ні опалу пелюстину цвіту, ні протяжне гучання іволги, ні спалах білчиного рудого хвоста на сосновому стовбурі. Опанував мною якийсь побожно шанобливий настрій, побожно шанобливе ставлення до світу живої природи, наче він у своїй сукупності — в запахах, барвах, звуках — мав, нарешті, відкрити мені таємницю щонайменше людського безсмертя.

Бо все живе довкола в цей день і було втіленням та вираженням безсмертя.

Ліворуч, за галявою та за черемховими кущами, відкрився луг, вистелений мало не прозорою від сонячного проміння травою, й на його краєчку, під чорною стіною лісу, завидніли хатки. Хатки пливли в купчастих хмарах, тільки це були не хмари, що спустилися з небес, а хмари розквітлих садків.

— Де ж Клавка?

Питання прозвучало так виразно, що я мимоволі озирнувся.

Ніде нікого, на піщаній дорозі, тільки передзвін птахів. Але ж хтось запитав — ліс, повітря, луна? Комусь із дня в день, постійно не давала спокою думка про те, що ж сталося з медсестрою Клавкою, де вона тепер.

Дві берези стояли на узліссі, проводжали маєвом гілля, коли я ступив на луг, простуючи до села, що ген-ген видніло в білих хмарах весняних садів.